По обох берегах Рибниці, що круто звертає між горбами, розташоване відоме далеко за межами України село зі славними мистецькими і трудовими традиціями — Яворів. Тут жили і творили знані майстри-різьбярі Шкрібляки і Корпанюки.
Але цей терен став ще й центром художнього промислу — ліжникарства. І мало хто знає — щоби народилося барвисте диво, треба виконати чимало операцій. Цими вміннями володіють чимало яворівчан.
Варто назвати ветеранів цієї професії, які прославили ремесло далеко за межами рідного села: Василину Калинич, Анастасію Корпанюк, Ганну Копильчук; теперішніх знаних майстринь — Ганнусю Шатрук та її доньок; Ганну Грималюк; Ганну Шрайбер і її талановиту доньку Богданку; Надію Рибчук…
З року в рік майстрині вдосконалюють процес виробництва, обмінюються досвідом та узорами.
Талановиті люди, як і чудові краєвиди Яворова, приваблюють у село багатьох охочих побачити красу карпатського краю.
Нещодавно я в цьому переконалася, побувавши разом з групою освітян з м.Ірпеня, що на Київщині, в родині Прокопишиних, яким дуже близьке і знайоме це чудове ремесло — ліжникарство. Вони займаються виготовленням виробів із вовни з дитинства.
Гостинно зустрівши гостей запашним короваєм і мелодією трембіти, Василина та Михайло запросили нас до садиби, яка уквітчана барвистими ліжниками, накидками, кептарями і гунями. Ціла виставка тапочок і капців, різнобарв’я кужелів і гушок.
Ми були вражені від побаченого, та й від розповіді — теж.
— Єк борзо проходить час, — каже схвильовано Василина. — Єк сьогодні пам’ятаю: коли перший раз стала за верстат, треба було стільчика. Мама вчєла прєсти, бабка — граблювати, а батько уміло рисував узори.
Діти підросли, стали помагати. Так зростала майстерність. Відтак виникла ідея — проведення майстер-класів з виготовлення виробів із вовни. В гостях у працьовитого подружжя побували гості з різних куточків України, Польщі, Прибалтики, США та Голландії.
За ткацьким верстатом майстри продемонстрували нам процес виготовлення чудових виробів. Ми із захопленням оглядали стенди і колажі зі світлинами, що показують славний гірський Яворів, його туристичні маршрути. Побачили ми і цікаві старовинні експонати: речі домашнього вжитку, посуд, одяг. Та найцікавішим був ліжник, якому понад сто років. Його виткала прабабка майстрині.
Господарі частували нас гуцульськими стравами: сиром і бринзою, голубцями і пирогами. Закінчилось наше знайомство молитвою за мир, за наших воїнів і за перемогу.
Галина Яковенко.
«Гуцульський край», №37, 15.09.2023 року
