Гуцульщина багата на мистецькі таланти. На почесному місці серед них – Катерина Корпанюк з родини Шкрібляків з села Яворова на Косівщині. Її неабиякий талант розкривають знамениті вишивки.
Видатна мисткиня народилася у грудні 1866 року в родині Юрія Шкрібляка. Вона зростала у батьківській хаті, що стояла на верху високої гори Плоский. Дитинство її проходило серед чудової гуцульської природи: куди не глянеш – всюди бачиш пасма гір, вкриті густим лісом, барвистими килимами трав і розмаїтих квітів.
Стара гуцульська хата Шкрібляків була своєрідним музеєм, де можна було бачити найкращі зразки гуцульського мистецтва. Тут були вироби з металу, дерева, яворівські килими, ліжники, вишивки, а піч у хаті була по-мистецьки розмальована. Все це, безперечно, мало великий вплив на розвиток мистецького смаку Катерини.
Вона ще змалку допомагала батькам заробляти на хліб. Сини ходили до лісу різати дерево, а доня з батьком точили й різьбили. Дівчина навчилася вишивати і ткати.
Майбутня визначна майстриня брала уроки вишивки від матері, а від батька, славетного родоначальника прекрасної гуцульської різьби, успадкувала самобутнє мистецьке обдарування. Вона почала вишивати ще зовсім малою дівчинкою, коли пасла овець на толоці, а восени і взимку, при напівтемному каганці, клала на полотно свої перші, ще незграбні узори.
Нащадки Юрія Шкрібляка по чоловічій лінії створили свої сім’ї, а донька Катерина на рівні генетичного коду передала дещицю різьбярського таланту Шкрібляків ще одному шанованому в селі роду – Корпанюкам. Катерину, талановиту вишивальницю, посватав Іван Корпанюк і забрав на своє обійстя у яворівському присілку Широкий.
Її чоловік був добрим бондарем, а також неабияким знавцем і пристрасним збирачем гуцульського мистецтва.
Ще в кінці минулого століття знавці народної творчості помітили неабиякий талант Катерини. Так, наприклад, писав про мисткиню відомий польський учений-етнограф Т.Северин: «Катерина Корпанюк є безумовно найздібнішою і найбільш працьовитою вишивальницею на Гуцульщині, її хрестикові вишивки з гармонійним добором світлих кольорів (в порівнянні з темними барвами вишивок з долини) відзначаються такою композиційною свіжістю, що хто раз побачив ці вироби, той завжди їх легко пізнає».
Катерина Корпанюк вишивала головним чином чоловічі та жіночі сорочки на саморідному полотні. Вона оздоблювала нагрудники чоловічих сорочок, частіше святкові, прикрашала високі стоячі коміри та дуди. Ці прикраси були виконані так досконало, що не могли не захоплювати знавців народного гуцульського мистецтва.
Кожна вишивка Катерини Корпанюк складалася з основного узору, з двох сторін якого, внизу та згори, скісними стібками вишивала вузенькі смужки – «снурки».
Видатна мисткиня володіла й іншими зразками шитва: «заігліне», «штапівка», «цирка» – мережка. Пишні широкі рукави жіночих сорочок вона зморщувала при з’єднуванні з вуставками та дудами у призбирку з традиційними формами декоративного морщення «пшеничка» у «кривульку».
Найбільше цінилися сорочки-«рукавівки» для дівчат і молодиць. На всій площі рукавів Катерина використовувала мотиви «підківкові», «хрестики», «зірнички», «штерна», розміщені, звичайно, у шаховому порядку. Саме це й створювало гармонійну цілість декору такої чудової сорочки.
Високий художній смак виявляла Катерина у компонуванні орнаментів і підборі кольорів. У кожну свою працю майстриня вкладала частину власної мистецької душі, глибоку творчу фантазію, вплітаючи нові елементи, кольорові вирішення, створюючи нові оригінальні варіанти узорів.
Образ Катерини Корпанюк постає перед нами у давніх світлинах поряд з татом Юрієм Шкрібляком, синами Семеном та Юрієм Корпанюками. Вражають її спокій, інтелігентність, вишуканий стрій; допасовано по кольору вишиту сорочку, хустку, запаску, кептар, багаті згарди.
Перед заміжжям Катерини тато, Юрій Шкрібляк, замовив для неї сап’янові черевички. У селі вона першою до гуцульського строю вбирала не постоли, а черевички ручної роботи.
Багато цінних, досконалих тканих і вишитих творів Катерини Корпанюк тепер зберігаються у музеях Коломиї, Львова та інших міст України. Це безсмертні зразки високого народного мистецтва Гуцульщини. А сама майстриня переживе віки своїми працями у царині збагачення гуцульського високого мистецтва. Чимало її вишитих зразків тепер зберігають її нащадки – як дорогоцінні пам’ятки.
Минуло вже багато часу відтоді, як відійшла у вічність Катерина Корпанюк, але традиції, які вона розвивала й удосконалювала, живуть і нині серед молодшого покоління народних майстрів. Мотиви вишивки у творчості Катерини оживають у творах нашого часу, вони безсмертні, як безсмертне гуцульське мистецтво.
Лариса БЕРЕЗКА, наукова співробітниця Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філії НМНМГП ім.Й.Кобринського).
Фото вишивок – з фондів Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського.
Comments are closed.