Історична довідка

Перша письмова згадка про село датована 15 листопада 1694 роком, в якій рішенням суду Яворів перейшов у володіння воєводи М.Чарторийського. Але коли були вперше заселені наші гори достеменно невідомо. Про те , що тут жили люди в далеку давнину, вказують розташовані на території села давні культові святилища, зокрема Терношорське скельне святилище та скельні святилища Сокільського, які відносяться до ХІІ–ІІІ ст. до н.е. Більшість дослідників Гуцульщини вказують на те , що Карпати заселялись втікачами з низинної частини українських земель і припадає на період пізнього середньовіччя. Але багато археологічних знахідок вказують на більш раннє заселення гір.

У 1751р. в селі нараховувалось 178 дворів і воно належало до державних камеральних маєтків. В 1890р. на території села налічувалось 575 дворів, в яких проживало 2497 жителів, зокрема 2440 чол. української національності, 11 чол. – польської і 45 чол. – єврейської. В 1921р. в селі налічувалось 511 дворів, чисельність жителів складала 2554 чол., з них української національності – 2480 чол., польської – 1 чол., єврейської – 73 чол.

Заселення Яворова, як і всієї Гуцульщини, відбувалось за наявності сінокосу, пасовища, лісу, джерела з водою. Мешканці села володіли чималими земельними наділами, а також лісами. Основним видом занять було скотарство, але поряд з тим розвивалися домашні промисли. З кінця ХІІІ ст. появилась ще одна галузь пов’язана із заготівлею деревини (бутин). З часом кількість дворів і відповідно населення збільшувалась, земельні наділи ставали меншими. Змінювались держави, відбувалися війни і за польської влади в 20-х роках минулого століття село було убогим і відсталим. Такий уклад життя існував протягом кількох століть, аж до середини 50-х років , коли радянська влада здійснила насильницьку колективізацію. З появою колгоспів було понівечене почуття гуцула-господаря на своїй землі. Колгоспи, як і радянська влада, проіснували до 90-х років минулого століття.

В даний час мешканці села, здебільшого жінки займаються виготовленням ліжників, а чоловіки виїзджають на заробітки.

У селі діяли такі унікальні гідротехнічні споруди, як млин, валило(для ліжників), ступа (для сукна).

Пам’ятні історичні місця на території села:

  • стародавні культові святилища: Терношорське скельне святилище та скельні святилища Сокільського хребта;
  • памятний знак на горі Стоянів , де за легендою була стоянка опришків, який встановлений в1994 році в честь 300 – річчя Яворова;
  • церква Успіння Пресвятої Богородиці, та дзвіниця – пам’ятка архітектури ХІХ ст.;
  • хрест «Воля», встановлений на ознаменування скасування панщини в 1848 р.(відновлений в 1991р.);
  • пам’ятник «Скорботна мати» встановлений односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни.

Окрасою села є Яворівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка стала педагогічним експериментальним майданчиком в Україні з досвіду впровадження регіонального етнографічного компонента в сучасному освітньому просторі. Близько 50 років працює директором школи Лосюк П.В., член-кореспондент Національної академії педагогічних наук, кандидат педнаук, народний вчитель України. Ним започатковане вивчення гуцульщинознавства в школах гуцульського регіону, видано близько 30-ти книжок (посібників, хрестоматій, довідників). Його авторський проект «Яворівський центр народного мистецтва «гуцульська гражда» знайшов підтримку в Державній програмі і впевнено розправляє крила.

Share

Залишити відповідь