Герой Майдану розповів про ситуацію в АТО

Василь Вепрук (46 років) народився і жив у селі Яворів. Згодом він одружився і оселився на Верховинщині, працюючи лісорубом. 21 грудня Василь Білогруд» поїхав на Майдан до Києва і згодом очолив «Гуцульську сотню ім. Олекси Довбуша». Під час лютневого штурму на вулиці Грушевського «Білогруд» був двічі поранений на барикадах — під ногами вибухнула світло-шумова граната, а в чоло потрапила куля.

Вже два місяці Василь служить розвідником в добровольчому батальйоні «Айдар» в місті Щастя Луганської області. Нещодавно, він отримав відпустку на кілька днів і завітав в редакцію газети «Гуцульський Край», щоб розповісти про реальну ситуацію в зоні АТО. Також, косівчани можуть переглянути моє відео-інтерв’ю з «Білогрудом» на сайті «ютуб», яке вже набрало більше 3000 переглядів.

Про батальйон «Айдар»

Наш батальйон «Айдар» дуже розкинутий по території проведення АТО. Моя військова частина — 06-24. Так є ще 4 хлопців з Верховинщини та 10 з Чернівців. Я добре знав покійного Героя Василя Андріюка «Німця» — хороший був боєць.

Я служу в розвідувально-диверсійній групі батальйону «Айдар» і добре знаю про ситуацію на Сході — там велика біда. Воювати є чим: «Мухи», «Джмелі», гранатомети, кулемети, автомати, бо ще в липні і такої зброї майже не було. Але все це немає змісту, бо установки залпового вогню «Град» накривають територію в радіусі 10-15 км.. Хоча і «Гради» ще не так страшно, але коли запускають «Смерч», то навіть каміння горить — я бачив це все на власні очі. Якби було нормальне фінансування і важке озброєння в українських підрозділах, то цю війну ми би давно виграли. В самому батальйоні «Айдар» загинуло дуже багато наших побратимів саме через залпові і мінометні обстріли – було 1600 бійців, а тепер залишилось лише 800.

Наш штаб розташований в селі Половинкине Старобільського району Луганської області, звідти до міста Щастя — 160 кілометрів. В батальйоні «Айдар» — 26 розвідників, в кожній групі по 5-6 бійців. Від

Щастя ми і ходимо в розвідку. На 100-200 метрів заходимо в тил ворога, — через загородження і мінні розтяжки. Розтяжки з дроту — то ще нормально, бо їх можна вчасно побачити і виявити. А є нові, які називаються «Павук» — їх вистрілюють з мінометів і такі міни дуже складно знайти. Лише вранці, коли є роса і ще можна просвітити «павутину» ліхтариком, але світло не використовуємо, бо ми ж розвідники і може вбити снайпер.

Якби на наш батальйон «Айдар» дали хоч один «Град», ми би брали всі блокпости терористів, але зараз ми не можемо з ними воювати. Може Бог допоможе і влада дасть нам нарешті важке озброєння. Зараз йде просто винищення майданівців і патріотів, особливо із Західної України. На війну росіяни витрачають величезні кошти — коли ми ловимо сепаратистів, то вони зізнаються, що їм платять 200 доларів в день. Кажуть нам, щоб ми їм платили по 300, то вони готові воювати проти Путіна.

Про жахи обстрілів біля Новосвітлівки

З Щастя нас відправили в смт. Новосвітлівку Луганської області – зараз цього населеного пункту вже не існує, бо його повністю розбомбили терористи і російська армія, в тому числі і церкву. Коли ми приїхали Новосвітлівку, то там стояли 80 і 79 бригади українських десантників. Їх було 700 бійців, а від обстрілів залишилось 120. Ці люди врятувалося лише тому, що вони ховалися по підвалах та в окопах і бліндажах. За нашою групою розвідки до Новосвітлівки мали підійти дві роти артилеристів, щоб підтримати наших вогнем. Але десантники сказали, що допомоги не буде, адже був наказ з російського боку повністю знищити село.

Ми стояли на дорозі за 6 км. від російського кордону — це було пекло. Нас обстрілювали з 3 висот. За цілий день можливо була година перерви, коли нас не бомбили. Були такі бомби, які не розривались від удару в землю, а котилися по поверхні в пошуках цілі. Ми ховалися в окопах і підвалах. Але ми вижили — Бог святенький нас врятував і допоміг нам. Ми нарешті зрозуміли, що ніякої артилерії не буде і що нас просто покинули і зрадили генерали. З усієї техніки десантників залишилось лише 4 танки і 3 БТР і то лише тому, що були вкопані в землю. А з обох сторін дороги лежали перекинуті і розбомблені танки, «КАМАЗи», «КРАЗи» та інша техніка.

А в пеклі біля Новосвітлівки нас обстрілювали 3 дні. Наказ був стояти на смерть. Отож, розуміючи всю складність і небезпечність ситуації, — ми домовились, що будемо о 19-00 виїжджати. Нас якраз перестали бомбити і ми змогли від’їхати від Новосвітлівки десь 5 км. О 17-30 там вже темніє тому, ми виїхали звідти без включеного світла.

Ту зону так активно бомбили, що останні машини з нашої колони просто почало перевертати від сильної вибухової хвилі. На щастя, дерево затримало броньований автомобіль, який надали нам спонсори і люди не постраждали. А хлопців поклали в лікарню, бо вони отримали численні контузії від бомбардування — нещодавно я з ними контактував і з ними вже все нормально. До речі, росіяни глушили зв’язок на протязі 160 км. які ми їхали до міста Щастя.

Про українське військо та ЗМІ

В Луганську зараз дуже багато терористів та сепаратистів, а територія навколо міста повністю замінована. Українському війську, окрім важкого озброєння, бракує ще зібраності. На жаль загальна кількість жертв в АТО набагато більша, ніж про це говорять по українському телебаченню. Наша піхота і піхота противника практично не стикаються або стикається дуже рідко – все вирішує артилерія.

Наприклад, елітний підрозділ української армії — Національна Гвардія — отримує все необхідне спорядження і важке озброєння і нам розказують по телевізору, що вони воюють, але це все неправда – там на фронті потрібні кореспонденти, які б висвітлювали правду про ситуацію в зоні АТО.

Можливо, не всі українці ще вміють добре воювати, але є високий бойовий дух — я також не вмів, але вже за два місяці вже трохи навчився.

Про вибори і військовий стан

Особисто я вважаю, що краще в країні ввести військовий стан, а не проводити вибори. Можливо тоді влада почне швидше і активніше діяти, адже при загальній мобілізації довелось би відправити на війну всіх синів і родичів депутатів. Одразу б техніка знайшлась, обмундирування і фінансування. Я ніколи жодній партії не підкорявся і не буду поки житиму. Якщо вибори все-таки відбудуться, то всім жителям Косівщини треба добре думати, що не наступати на ті ж граблі і не вибрати регіоналів, які встигли перефарбуватися.

Василь Вепрук

Користуючись нагодою, хочу запросити в зону АТО та безпосередньо в батальйон «Айдар» керівника «32 Гуцульської сотні» Олега Соломченка. Ми всі вже давно на нього чекаємо. А от коли закінчиться війна на Сході, то ми повернемось і підемо до Верховної Ради. Адже революція ще не закінчилась і таке враження, що вона тільки починається.

Тарас ПАСИМОК.

Share

Comments are closed.