Юрій Іванович Корпанюк

Юрій Іванович КОРПАНЮК з села Яворів Косівського району – різьбяр, заслужений майстер народної творчості України (1960), член Спілки художників України.

(1892−1977) Визначний народний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, рельєфної різьби, інкрустації, інтарсії. Онук славетного різьбяра Юрія Шкрібляка. Різьбленню навчався у батька – Івана Корпанюка, а також у материних братів – Василя та Миколи Шкрібляків. (1892−1977).

Народився 12 вересня 1892 р. у с. Яворові. Належав до славетної династії різьбярів. Його дід Юрій Шкрібляк (1822−1884) – засновник яворівської школи художнього різьблення на Гуцульщині.

Юрій Іванович разом з молодшим братом Семеном Івановичем Корпанюком (1894−1970) навчалися у родинному оточенні ремеслу столярства та виточування на токарному верстаті, мистецтву плоскої та рельєфної різьби, інкрустації.

Юрій Корпанюк досяг гармонії у створенні різноманітних форм предметів, побудові композицій декору, технічних прийомах виконання. З 1944 р. працював в експериментальній майстерні Косівської артілі художніх виробів «Гуцульщина». Для своїх творів він використовував деревину груші, явора, сливи, черешні, бука.

Розвиваючи традиції гуцульських майстрів, збагачував різьбу новими мотивами, доповнював інкрустацією іншими породами дерева, кольоровим бісером, рогом, перламутром, металом. Він створив свій стиль тонкого візерункового різьблення. Крім декоративних тарілок, виготовляв рахви (круглі шкатулки), ложкарі (коробки для ложок), цукорниці, полички, кужівки (кілки, на які намотують пряжу), кушки (футляри для гострильного бруска косарів), палиці та інше.

З 1912 р. Ю.І. Корпанюк брав участь у виставках в Україні (Ворохта, Коломия, Львів) і за кордоном (Бельгія, Болгарія, Канада, Монголія, Польща, Франція).

Твори Юрія Корпанюка зберігаються в багатьох музеях України та світу, зокрема, в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (36 творів) і Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського (понад 100 творів).

Автор допису – Наталія ДЕНИСЕНКО.

Джерело – Національний музей українського народного декоративного мистецтва