На Зелений Понеділок 20 червня цього року для церкви Пресвятої Трійці села Яворова є храмовим святом. Цьогорічний храм співпадає з 90-літтям церкви і в зв’язку з цим відбулося архієрейське богослужіння, яке провів єпископ Коломийсько-Косівської єпархії, владика Юліан. На божественній літургії було присутній декан та духовенство сусідніх сіл.
Але, насправді перша церква у Яворові з’явилася ще 1724 р. Це була невеличка церковця, яку 1863 р. сільські ґазди розібрали, а на її місці звели великий і просторий храм, який освятили на честь Зішестя Святого Духа 1865 р. Можна собі лише уявити, яку радість переживали парафіяни, втішаючись ласкою Божою, коли у новозбудованому храмі залунало: «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого духа…», коли почалися перші хрестини та вінчання.
Тисяча дев’ятсот двадцять третій рік почався, як звичайно. Нічого не віщувало біди: гуцули святкували Різдво, Йордан, Благовіщення, Великдень, купно збираючись у просторому храмі. Особливо людно, як завжди, було на Великдень. Люди з духовно піднесеними настроєм, освяченими пасками, розтікалися мов струмки до своїх осель, що спожити свячене і завтра – у Великодній понеділок – знову прийти до церкви на спільну молитву.
Але світлий Великодній понеділок став для них чорним днем – їхня святиня через необережність паламаря згоріла дощенту. Важко було збагнути, чому так сталося, чим так гірко згрішила громада, що Бог допустив таке тяжке випробування. Доля Яворівської церкви розділила долю Єрусалимського храму.
Але щира віра в Бога і молитовні прагнення яворівчан мати свій храм, щоб «єдиним серцем і єдиними устами славити і оспівувати Його славне і величне ім’я», допомогли їм заново відродити святиню.
Сьогодні нам ще багато належить зробити, щоб історія парафії та церковно-релігійного життя села була цілковито відтворена і стала предметом ретельного вивчення і засвоєння принаймні тими, хто до неї належить. Водночас мушу наголосити, що, готуючись до ювілею ми багато зробили. І у цьому зв’язку, мені хочеться подякувати ініціаторам справи наукового дослідження історії церкви та розвитку парафії села Яворова, до яких належать не лише наші односельці – Василь та Петро Лосюки, Василь Гуменюк, Микола Шкрібляк та ін., а й науковці з навколишніх сіл і, зокрема, П. Сіреджук, який знайшов у архівних фондах історичні свідчення про першу згадку про Яворів та про першу церкву у Яворові.
Загалом, завдяки їхній копіткій праці нам вдалося реконструювати основні періоди становлення та розвитку церковної парафії у Яворові, а відтак і її вплив на духовно-культурний поступ села, відтворити життєписи більшості душпастирів Яворівської громади та унаочнити специфіку й провідні тенденції співпраці сільської церкви і місцевої школи. Цей досвід, без жодного перебільшення, може слугувати прикладом для наслідування іншими парафіями і школами Гуцульщини.
Окремо хочу подякувати усім жертводавцям, будівничим і благоукрасителям усіх церков, які були у Яворові до нас, а також тим, без практичної та молитовної допомоги яких наша парафія не була би такою пишною, а церква – облагородженою, як ми маємо їх сьогодні.
Щиро дякую всім за жертовну любов до нашої святині, за Вашу офіру, без яких вона ніколи б не стала такою мистецьки оздобленою і ошатною, її подвір’я – таким прибраним і красивим, під’їзна дорога – такою широкою і добротною, а брама-дзвіниця – такою величною і тріумфальною.
З нагоди престольного празника та 90-ліття «третього храму» у Яворові щиро вітаємо всіх парафіян і гостей свята з цим світлим днем і ювілеєм!
І нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа і Любов Бога Отця і Дар Святого духа нехай буде зі всіма нами!
Многая і благая нам літ!
Яворівським центром народного мистецтва «Гуцульська гражда» спільно з громадкістю виданий буклет до ювілею церкви (упорядник В. Лосюк) в якому подано історію створення церкви та життєпис душпастирів (автор М. Шкрібляк), релігійні обряди та співпрацю церкви з школою (автор П.Лосюк), сакральне мистецтво у роботах народних митців Яворова(автор В. Корпанюк), яворівські будівничі церков (автор В.Лосюк). Буклет відповідно оформлено світлинами з церковного життя села.
Comments are closed.