Духовно-церковне життя села Яворів

«Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла її не переможуть»! (Мф.16.18). Попри те, що комплексне вивчення історії духовно-культурного розвитку села Яворова і, зокрема, його церковнопарафіяльного життя почалося зовсім недавно, завдяки копіткій праці сучасних дослідників, вдалося встановити, що церква тут постала ще 1724 року. Це була невеличка церковця, збудована за кошти місцевого пароха (ймовірніше за все […]

Яворівські майстрині

Яворівські мистецькі досягнення

Сьогодні Яворів є унікальним осередком художнього промислу — ліжникарства. За останні роки відбувся справжній ренесанс яворівського ліжника. Це барвисте диво, завдяки співпраці майстринь-ліжникарок з професійними художниками, є не лише ужитковим виробом, а й мистецьким витвором. І Яворів по праву тепер називають столицею ліжникарства. Багатогранна вікова творчість яворівських майстринь ліжникарства заслуговує на велику пошану. Так згідно […]

Честь висока — захищати Україну

Україна повинна знати своїх героїв. Саме з такою метою у Яворів-Безульківській ЗОНІ I-II ступенів провели зустріч з воїном АТО В.Б.Лазоряком, нашим односельчанином. Учні і вчителі мали можливість послухати розповідь учасника бойових дій, поспілкуватись із ним та отримати відповіді на свої запитання. Василь Борисович закінчив Чернівецький технікум за спеціальністю «кваліфікований провідник пасажирського вагона». Служив в учбовому […]

Гуцульській освітянській раді — 25

На території України, крім адміністративно-територіальних одиниць (області, райони), впродовж віків сформувалися етнографічні області (етнографія — від грецьких слів «етнос», що означає народ, і «графія» — опис, дослівно — опис народу). Щоб не було плутанини, їх називають етнографічними регіонами. Серед них найбільш виражені особливості мають Бойківщина, Волинь, Гуцульщина, Наддніпрянщина, Поділля, Полісся, Слобожанщина, Таврія та ін. Особливості виявляють себе в історії розвитку краю у контексті історії України, природі, господарській діяльності, народному мистецтві, говірці, фольклорі, звичаях, традиціях та ін.

У кожному регіоні проживають ет нографічні групи українців, тобто суб етноси: на Бойківщині — бойки, Волині — волиняни, Гуцульщині — гуцули, Поділлі — подоляни, Поліссі — поліщуки, Слобожанщині — слобожанці, Таврії — таврійці. Необхідно наголосити, що всі субетноси — українці, громадяни України. Проте у ЗМІ і наукових працях широкий загал авторів, серед них навіть і професори, допускають грубу помилку, ототожнюючи поняття «етнічний» і «етнографічний» (нерідко читаємо «етнічна Гуцульщина» і тому подібне). Read more about Гуцульській освітянській раді — 25

Виставка яворівських ткачів

На черговій виставці в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини свої творчі роботи представила відома сім’я ткачів з Яворова — Михайло Прокоп’юк та Олена Прокоп’юк-Шкрібляк.

Майстри виготовляють ткані рушники, скатертини, доріжки, накидки на крісла та дивани, набори серветок. Оригінальним задумом відзначається цикл творів Олени Дмитрівни «Роси Гуцульщини» — за календарним циклом.

Тонким підбором відтінків майстриня передає настрої, викликані святковими росами весни, густими, повними сонця, росами літа, холоднуватими — осені та ніжним, делікатним інеєм зими. До деяких творів додано своєрідні поетичні анотації — вірші, написані Оленою Дмитрівною, які підсилюють загальне емоційне враження. На відкритті виставки всі присутні мали нагоду слухати її поезію у авторському виконанні та декламацію онуків. Read more about Виставка яворівських ткачів

Елегантна книжечка про Яворів

Коли у вересні 2014-го року в Яворові відбувалися заходи з приводу 320-річчя першої письмової згадки про нього (що співпало зі 120-річчям від дня народження одного з класиків гуцульської різьби Семена Корпанюка та 130-річчям письменниці Марії Колцуняк – родом з Яворова), в роботі науково-практичної конференції взяли участь дуже багато шанованих гостей, і серед них – професор Дмитро Дзвінчук з Івано-Франківська, «за сумісництвом» − депутат обласної ради.

Помимо того, що Дмитро Іванович сам виступив із доповіддю на пленарному засіданні, він «пройшовся» також і по всіх секціях, щось занотовував, а на завершенні дійств сказав, що підібрав низку кращих матеріалів й обіцяє їх випустити окремою книжечкою по лінії товариства «Знання» власним коштом. Read more about Елегантна книжечка про Яворів

Моїм покликанням є національно-патріотичне виховання дітей і молоді

Петро Лосюк, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук (НАПН) України, кандидат педагогічних наук, народний вчитель України, 50 років працював директором Яворівської школи, зараз займається науково-дослідною роботою. І не просто як хобі, а живою, діяльнісною, щоб вирішувати актуальні проблеми.

Петро Васильович говорить, що у час війни в Україні його покликанням є національно-патріотичне виховання дітей і молоді. І ці слова не розходяться з ділом. У березні 2015 року разом з А.Г.Григорук підготували об’ємистий збірник методичних матеріалів для навчальних закладів «Ростимо юних патріотами України» (238 сторінок формату А4). Read more about Моїм покликанням є національно-патріотичне виховання дітей і молоді

Побачене й почуте на заходах в Коломиї

Як ви думаєте, чи можна розповісти про серйозний захід у злегка гумористичному тоні? Я вимушений це зробити, позаяк був запрошений в якості фотографа на виставку-вернісаж «Барвограй-2015», але оскільки в такій іпостасі мені довелося побувати вперше, брак належного репортерського досвіду дався взнаки: мій фотоапарат спрацював більш-менш непогано, а ось підключений до нього диктофон не зафіксував нічого. Тому як неспеціаліст в галузі народного мистецтва і незнайомий з більшістю гостей заходу (а їх було чимало – з Коломиї, Івано-Франківська та інших міст, селищ і сіл України), обмежуся короткими коментарями до зафіксованих фотосюжетів, а Ви, шановні читачі, самі доповните наведені зображення відповідною інформацією, де і хто (імена, титули, посади) там знаходиться, за що Вам буду дуже вдячний – підпишу лише тих, кого знаю особисто, а це, переважно, мої земляки-яворівчани. Read more about Побачене й почуте на заходах в Коломиї

«Перлина Гуцульщини» наздоганяє реформи

Народ знає таку притчу. Коли Бог створив світ і роздавав народам землі, гуцул спізнився. Прийшов до Бога і слізно просив, щоб і йому уділили. Бог вислухав і каже: «Якщо ти так щиро просиш, то в мене є в Карпатах чудова закутина, і я тобі її даю».

Ця закутина була Гуцульщиною. Вона впродовж віків, перебуваючи під владою багатьох держав, не тільки вижила, але й розвивалася. Гуцули як етнографічна група українців (субетнос) зберегли ідентичність українця.

І ось пронеслась буря децентралізації. Буревій, як правило, залишає завали, які доводиться розчищати. А жителі шести сіл Яворівського куща проспали. Коли проснулись, то дізнались, що вони у Косівській об’єднаній територіальній громаді (скорочено ОТГ).

Виявляється чиновники не дрімали і зробили свою справу. Згідно методики реформи самоврядування до Косівської ОТГ записали шість сіл Яворівського куща і села: Вербовець, Старий Косів, Смодна, Черганівка. Ті села, що не подали відповіді на запрошення міської ради ввійти до Косівської ОТГ, а це Яворів, Соколівка, Річка, Бабин, Город, в перспективному плані створення ОТГ в області, затвердженому сесією обласної ради, числяться в складі Косівської ОТГ. Села Снідавка, три приміські села і Черганівка, які дали негативні відповіді, числяться в списку тих,хто проти входження до Косівської ОТГ. Read more about «Перлина Гуцульщини» наздоганяє реформи

Україна у нас одна!

Я народилася в Дніпропетровській області, а проживаю і навчаюсь у Запоріжжі. В українському колегіумі, хоча сама росіянка з діда-прадіда. Але моя родина — українські патріоти. Мій дідусь — Ніколай Козлов — майор погранвійськ СРСР у відставці. Йому було 61 рік, коли на Донбас вторгнися російські війська під виглядом «місцевої самооборони». Як справжній воїн, він зголосився у військоматі добровольцем на фронт. Та йому відмовили у зв’язку з віком. Тоді він вступив до легендарного батальйону «Донбас», ініціатором створення якого був нині народний депутат Семен Семенченко й обрав собі позивний «Матвій». Так звали когось із його родини — той був військовим пілотом й загинув під Ленінградом. На прощання дідусь прийшов у чорній уніформі з рушницею через плече (згодом йому вручать автомат) і пожартував: «Ми створюємо донецьку УПА!». Бабуся плакала, а я тоді й не зрозуміла змісту його слів…
Read more about Україна у нас одна!

«Невідоме святилище» в Яворові закривається «на ремонт»…

Про те, що село Яворів буквально «кишить» скельними святилищами давнини, написано багато й багатьма. Зацікавлені можуть або придбати відповідні книги (наприклад, двотомник «Старожитності Гуцульщини», опублікований під редакцією професора Миколи Кугутяка), або ознайомитися з ними в Інтернеті, набравши в Google відповідний запит. І ось недавно Василь Павлів «відкрив» ще одне «святилище», яке хоч і має в своєму складі так би мовити «сакральні камені», але розташоване не серед неприступних скель, а на легко доступній усім бажаючим відносно рівнинній площі обабіч стежки, якою ходять з присілків Широкий та Віпчинка на Село Перше і Друге. Років 30 тому, коли функціонували валило і млин у Лосюка Петра-«Квачука», цією стежкою щодня переходили до десяти осіб, а нині значно менше; бувають дні ба й тижні, коли тут не з’являється жодна жива душа.

Мова йде про толоку родини Магничів, яка називається Одаї. Василь Павлів, що постійно проживає в Джурові, а в Яворові гостює приблизно раз на 4–5 років, у своїй публікації називає цю місцину «Одаїв», як співзвучну з одноіменним знаменитим селом у Тлумацькому районі, де археологами виявлені реальні сліди проживання людей ще у верхньому палеоліті (орієнтовно 30 тисяч років тому), як і пам’ятки багатьох інших культур — лінійно-стрічкової кераміки, трипільської, тракійського гальштату — й аж до епохи середньовіччя (Київська Русь). Read more about «Невідоме святилище» в Яворові закривається «на ремонт»…