Виставка яворівських ткачів

На черговій виставці в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини свої творчі роботи представила відома сім’я ткачів з Яворова — Михайло Прокоп’юк та Олена Прокоп’юк-Шкрібляк.

Майстри виготовляють ткані рушники, скатертини, доріжки, накидки на крісла та дивани, набори серветок. Оригінальним задумом відзначається цикл творів Олени Дмитрівни «Роси Гуцульщини» — за календарним циклом.

Тонким підбором відтінків майстриня передає настрої, викликані святковими росами весни, густими, повними сонця, росами літа, холоднуватими — осені та ніжним, делікатним інеєм зими. До деяких творів додано своєрідні поетичні анотації — вірші, написані Оленою Дмитрівною, які підсилюють загальне емоційне враження. На відкритті виставки всі присутні мали нагоду слухати її поезію у авторському виконанні та декламацію онуків. Read more about Виставка яворівських ткачів

Елегантна книжечка про Яворів

Коли у вересні 2014-го року в Яворові відбувалися заходи з приводу 320-річчя першої письмової згадки про нього (що співпало зі 120-річчям від дня народження одного з класиків гуцульської різьби Семена Корпанюка та 130-річчям письменниці Марії Колцуняк – родом з Яворова), в роботі науково-практичної конференції взяли участь дуже багато шанованих гостей, і серед них – професор Дмитро Дзвінчук з Івано-Франківська, «за сумісництвом» − депутат обласної ради.

Помимо того, що Дмитро Іванович сам виступив із доповіддю на пленарному засіданні, він «пройшовся» також і по всіх секціях, щось занотовував, а на завершенні дійств сказав, що підібрав низку кращих матеріалів й обіцяє їх випустити окремою книжечкою по лінії товариства «Знання» власним коштом. Read more about Елегантна книжечка про Яворів

Моїм покликанням є національно-патріотичне виховання дітей і молоді

Петро Лосюк, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук (НАПН) України, кандидат педагогічних наук, народний вчитель України, 50 років працював директором Яворівської школи, зараз займається науково-дослідною роботою. І не просто як хобі, а живою, діяльнісною, щоб вирішувати актуальні проблеми.

Петро Васильович говорить, що у час війни в Україні його покликанням є національно-патріотичне виховання дітей і молоді. І ці слова не розходяться з ділом. У березні 2015 року разом з А.Г.Григорук підготували об’ємистий збірник методичних матеріалів для навчальних закладів «Ростимо юних патріотами України» (238 сторінок формату А4). Read more about Моїм покликанням є національно-патріотичне виховання дітей і молоді

Побачене й почуте на заходах в Коломиї

Як ви думаєте, чи можна розповісти про серйозний захід у злегка гумористичному тоні? Я вимушений це зробити, позаяк був запрошений в якості фотографа на виставку-вернісаж «Барвограй-2015», але оскільки в такій іпостасі мені довелося побувати вперше, брак належного репортерського досвіду дався взнаки: мій фотоапарат спрацював більш-менш непогано, а ось підключений до нього диктофон не зафіксував нічого. Тому як неспеціаліст в галузі народного мистецтва і незнайомий з більшістю гостей заходу (а їх було чимало – з Коломиї, Івано-Франківська та інших міст, селищ і сіл України), обмежуся короткими коментарями до зафіксованих фотосюжетів, а Ви, шановні читачі, самі доповните наведені зображення відповідною інформацією, де і хто (імена, титули, посади) там знаходиться, за що Вам буду дуже вдячний – підпишу лише тих, кого знаю особисто, а це, переважно, мої земляки-яворівчани. Read more about Побачене й почуте на заходах в Коломиї

«Перлина Гуцульщини» наздоганяє реформи

Народ знає таку притчу. Коли Бог створив світ і роздавав народам землі, гуцул спізнився. Прийшов до Бога і слізно просив, щоб і йому уділили. Бог вислухав і каже: «Якщо ти так щиро просиш, то в мене є в Карпатах чудова закутина, і я тобі її даю».

Ця закутина була Гуцульщиною. Вона впродовж віків, перебуваючи під владою багатьох держав, не тільки вижила, але й розвивалася. Гуцули як етнографічна група українців (субетнос) зберегли ідентичність українця.

І ось пронеслась буря децентралізації. Буревій, як правило, залишає завали, які доводиться розчищати. А жителі шести сіл Яворівського куща проспали. Коли проснулись, то дізнались, що вони у Косівській об’єднаній територіальній громаді (скорочено ОТГ).

Виявляється чиновники не дрімали і зробили свою справу. Згідно методики реформи самоврядування до Косівської ОТГ записали шість сіл Яворівського куща і села: Вербовець, Старий Косів, Смодна, Черганівка. Ті села, що не подали відповіді на запрошення міської ради ввійти до Косівської ОТГ, а це Яворів, Соколівка, Річка, Бабин, Город, в перспективному плані створення ОТГ в області, затвердженому сесією обласної ради, числяться в складі Косівської ОТГ. Села Снідавка, три приміські села і Черганівка, які дали негативні відповіді, числяться в списку тих,хто проти входження до Косівської ОТГ. Read more about «Перлина Гуцульщини» наздоганяє реформи

Україна у нас одна!

Я народилася в Дніпропетровській області, а проживаю і навчаюсь у Запоріжжі. В українському колегіумі, хоча сама росіянка з діда-прадіда. Але моя родина — українські патріоти. Мій дідусь — Ніколай Козлов — майор погранвійськ СРСР у відставці. Йому було 61 рік, коли на Донбас вторгнися російські війська під виглядом «місцевої самооборони». Як справжній воїн, він зголосився у військоматі добровольцем на фронт. Та йому відмовили у зв’язку з віком. Тоді він вступив до легендарного батальйону «Донбас», ініціатором створення якого був нині народний депутат Семен Семенченко й обрав собі позивний «Матвій». Так звали когось із його родини — той був військовим пілотом й загинув під Ленінградом. На прощання дідусь прийшов у чорній уніформі з рушницею через плече (згодом йому вручать автомат) і пожартував: «Ми створюємо донецьку УПА!». Бабуся плакала, а я тоді й не зрозуміла змісту його слів…
Read more about Україна у нас одна!

«Невідоме святилище» в Яворові закривається «на ремонт»…

Про те, що село Яворів буквально «кишить» скельними святилищами давнини, написано багато й багатьма. Зацікавлені можуть або придбати відповідні книги (наприклад, двотомник «Старожитності Гуцульщини», опублікований під редакцією професора Миколи Кугутяка), або ознайомитися з ними в Інтернеті, набравши в Google відповідний запит. І ось недавно Василь Павлів «відкрив» ще одне «святилище», яке хоч і має в своєму складі так би мовити «сакральні камені», але розташоване не серед неприступних скель, а на легко доступній усім бажаючим відносно рівнинній площі обабіч стежки, якою ходять з присілків Широкий та Віпчинка на Село Перше і Друге. Років 30 тому, коли функціонували валило і млин у Лосюка Петра-«Квачука», цією стежкою щодня переходили до десяти осіб, а нині значно менше; бувають дні ба й тижні, коли тут не з’являється жодна жива душа.

Мова йде про толоку родини Магничів, яка називається Одаї. Василь Павлів, що постійно проживає в Джурові, а в Яворові гостює приблизно раз на 4–5 років, у своїй публікації називає цю місцину «Одаїв», як співзвучну з одноіменним знаменитим селом у Тлумацькому районі, де археологами виявлені реальні сліди проживання людей ще у верхньому палеоліті (орієнтовно 30 тисяч років тому), як і пам’ятки багатьох інших культур — лінійно-стрічкової кераміки, трипільської, тракійського гальштату — й аж до епохи середньовіччя (Київська Русь). Read more about «Невідоме святилище» в Яворові закривається «на ремонт»…

В Яворові відбувся VI вернісаж гуцульських ліжників — «Барвограй-2014»

У барви вбралась ліжникарська столиця

Однією з ключових подій у рамках відзначення 320-річчя від часу першої писемної згадки про Яворів, яке громада села разом з численними гостями з Києва, Львова, Івано-Франківська, Чернівців та Коломиї, як уже розповідала «Галичина», відзначала 20 жовтня і на другу Богородицю — храмове свято, став вернісаж гуцульських ліжників «Барвограй-2014».

Яворів, і це не перебільшення, є столицею ліжникарства в Україні та й, мабуть, і в Європі. Бо за його межами і ще низки сіл Косівщини це унікальне народне вжиткове мистецтво, як підкреслив директор Яворівського центру народного мистецтва «Гуцульська гражда» Василь Лосюк, лише фрагментарно представлено ще на Поділлі та Закарпатті і в Румунії. Read more about В Яворові відбувся VI вернісаж гуцульських ліжників — «Барвограй-2014»

Невідоме святилище в Яворові?

Спроба феєричного дослідження.

20 вересня 2014 р. я мав честь гостювати на конференції «Яворів у контексті історії і етнокультури Гуцульщини та України», яку Центр народного мистецтва «Гуцульська ґражда» (директор – В.П.Лосюк) проводив з нагоди 320-річчя першої письмової згадки про це село та ювілейних дат видатних його вихідців – письменників Марії КОЛЦУНЯК (130 років) і Романа ЯРИМОВИЧА (105 років), а також 120-річчя заслуженого майстра народної творчості Семена КОРПАНЮКА.

Ті, хто побував на тому дійстві виніс незабутні враження від почутого й побаченого, а кому не довелось – має можливість прочитати про нього в пресі: обширні матеріали про подію вмістила обласна газета «Галичина» і районна «Гуцульський край». Особливо цікавими були доповіді на історичній секції, де з інформацією про давні скельні святилища виступили професор Микола Когутяк, письменник Степан Пушик, доцент Богдан Томенчук, кандидат біологічних наук Любомир Держипільський. І хоча їхні виступи містили чимало нових здогадок і припущень, охочі мають можливість ознайомитися з матеріалами на цю тему в двотомнику «Старожитності Гуцульщини. Джерела з етнічної історії населення українських Карпат» (2011 р.), «Національний природний парк «Гуцульщина» (2013 р.) та «Бусовій книзі» (2014 р.), де викладена основна інформація і про гіпотетичну давнину Яворова. Read more about Невідоме святилище в Яворові?

Яворівський фотоархів УПА: 15 років з часу віднайдення

24 червня 2014 року минуло п’ятнадцять років, як на обійсті родини Кіщуків (присілок Липний) у селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області наймолодшим її членом, тоді ще учнем місцевої школи Петром було віднайдено закопану під старою сушаркою скляну банку з 216-ма чорно-білими негативами, на яких зафіксовано вояків Української Повстанської Армії (УПА). Хлопець подбав, аби матеріал було збережено в цілості, а сільський дентист Василь Вепрук посприяв популяризації знахідки шляхом розмноження сюжетів і їх публікації в періодичній пресі, чим в основному займався автор цих рядків.

За сприяння багатьох осіб в Україні та за її межами, в першу чергу п.Вірослава Лобура, Ліги українців Канади, професора Любомира Луцюка, п.Олега Романишина, п.Ганни Іваницької-Бардин у львівському видавництві “Сполом” 2005-го року вийшла друком книга-альбом “Яворівський фотоархів УПА” (макет п.Богдана Ляльки), де було вміщено всі віднайдені Кіщуками сюжети, а також декілька світлин, які зберігала зв’язкова Василина Русинюк (Копчук), котрі в 1994-му році склали основу виставки оригінальної повстанської фотографії в м.Косові, організованої п.Дарією Кошак-“Христею”, а згодом забрані одним львівським дослідником до власного “архіву”. На той час вдалося встановити, що троє осіб, які фігурують на повстанських сюжетах ще живі, і вони подали обширні інформації про обставини появи тих світлин, розповіли про долі багатьох своїх побратимів (п.Василина Петріянчук-“Квітка”, п.Михайло Симчич-“Байда” та п.Іван Мельник-“Залізняк”), зокрема назвали імена і псевда багатьох повстанських фотографів, які оперували в ТВ-21 “Гуцульщина” і всі, як один, загинули в боях за волю України. Це, зокрема, Михайло Білінчук-“Хмара”, Іван Гаргат-“Липкевич”, Назарій Данилюк-“Перебийніс”, Михайло Кашуба-“Тряпка”, Іван Кулик-“Сірий”, жертовній праці яких завдячуємо збереженню зримих образів тих, хто воював у лавах УПА. Read more about Яворівський фотоархів УПА: 15 років з часу віднайдення

Українська Повстанська Армія як загальнонаціональний феномен

Доповідь на конференції в Яворові 20.09.2014 р., присвяченій 320-річчю села. За матеріалами віднайдених тут повстанських фотоархівів.

Те, що УПА була явищем загальноукраїнським, чесні історики й дослідники твердять давно. Однак ворожа пропаґанда понад півстоліття настирливо насаджувала думку, ніби повстанський рух за незалежність України в 40-50-х роках ХХ-го століття був не лише «звичайним бандитизмом», а суто галицьким проявом, організованим «місцевою буржуазією та куркулями». Цієї ж позиції дотримуються донині як офіційна російська історіографія, так і її апологети в Україні, маючи на меті розколоти українське суспільство задля досягнення планів реанімації відомої імперії.

Події 2013-2014-го років неочікувано змістили акценти підходів до усвідомлення ролі та значення боротьби УПА серед найширших верств населення України. І хоча до офіційного визнання повстанського руху в якості воюючої сторони справа ще не дійшла, той факт, що гасло «Слава Україні – героям слава!» лунає нині десятки разів на день від Ужгорода до Луганська й від Чернігова до Одеси краще за будь-який офіціоз засвідчує: в серцях і душах нашого народу настало пробудження національної самосвідомості, й на феномен УПА народ вже дивиться з принципово інших позицій! Read more about Українська Повстанська Армія як загальнонаціональний феномен